Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів предмета "Німецька мова"

Іноземна мова

ПРОГРАМА ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

5—9 класи

           Основне призначення іноземної мови  — сприяти в оволодінні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме середня школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі у майбутньому випускники зможуть розвивати і удосконалювати відповідно до власних потреб.

     Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Основними комунікативними уміннями є:

• уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);
• уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;
• уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;
• уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;
• уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;
• уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою і складаються з:

• мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;
• соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;
• прагматичної компетенції, яка пов’язана зі знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

• декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;
• практичних та міжкультурних умінь і навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;
• “компетенції існування”, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів та типу особистості;
• загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої дiяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:

— усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі й у суспільстві;

— усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

— розуміння особливостей власного мислення;

— зіставлення іноземної мови з рідною;

— оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

— залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);

— уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

— позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

— культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

— емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

— розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

— мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

— готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

— бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;

— уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полiкультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу — носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру і культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту.

Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку. Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання (у початковій школі, в основній школі, у старшій школі) і у кожному класі. Етапи навчання характеризується різною тематикою для спілкування, різним обсягом навчального матеріалу, різними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У зв’язку з цим етапи мають свої цілі і завдання.

В основній школі (5—9 класи) розпочинається етап систематичної й послідовної роботи з автентичними навчальними матеріалами, які забезпечують нормативне оволодіння спілкуванням. Помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Чіткіше проявляється функція іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і як інструмента в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Оволодіння іноземною мовою все частіше розглядається не як накопичення певної суми знань про мову, а як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Тематика для спілкування охоплює різноманітні галузі знань, серед них і ті, які були об’єктом вивчення на уроках з інших навчальних предметів (міжпредметні зв’язки), і з власного життєвого досвіду. Зростає доля самостійної роботи учнів, урізноманітнюються види навчальної діяльності, активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов. Учні оволодівають уміннями читати різножанрову літературу, розуміти радіо- і телепрограми доступного рівня складності.

Рівень володіння іноземною мовою на кінець дев’ятого класу відповідає рівню А2 (в школах, де мова вивчається поглиблено, рівню А2+) згідно із “Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”.

Враховуючи те, що вводиться вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах, та те, що на вивчення другої іноземної мови навчальним планом відводиться менша кількість годин, то, звичайно, рівень володіння уміннями й навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у вивченні першої іноземної мови (як за якісними, так і за кількісними показниками).

Вважається недоцільним у навчанні другої іноземної мови надавати перевагу якомусь одному або двом—трьом видам мовленнєвої діяльності. Навчальний процес організується у такий спосіб, щоб сприяти формуванню в учнів умінь і навичок  усного (говоріння, аудіювання) і писемного (читання, письмо) мовлення. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. Варто зазначити, що у 5-му класі, з огляду на вікові особливості учнів і їхній навчальний досвід, не рекомендується введення вступних (пропедевтичних) курсів. Навчання варто розпочинати відразу з формування в учнів навичок і вмінь з певної теми. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Робота над вимовою здійснюється постійно упродовж усього курсу навчання.

Слід зазначити, що значна кількість вправ і завдань, а також видів навчальної діяльності, які широко використовувались у навчанні першої іноземної мови і співвідносилися з віковими особливостями учнів, не завжди будуть методично доцільними для навчання другої іноземної мови. Необхідно застерегти від прямого перенесення всіх видів навчальної діяльності, які використовувались у початковій школі під час навчання першої іноземної мови, на початковий етап у вивченні другої іноземної мови. Учитель має добирати такі види вправ і завдань та використовувати такі види навчальної діяльності, які б співвідносилися із зазначеними вище чинниками. Всі вправи і завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії учнів — чітко вмотивованими.

В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунiкативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Навчання усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні першої іноземної мови. Він відповідатиме рівню А2+, визначеному і описаному в загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти.

НІМЕЦЬКА МОВА

5-й клас

Сфери спiлкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Лінгвістичні компетенції				Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Лексична		Граматична	Фонетична
Особистісна Публічна Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (члени родини; родинні зв’язки, професії батьків і близьких родичів, мої друзі та їх уподобання) Одяг (предмети одягу; види одягу) Харчування (продукти харчування; улюблені страви; основні страви України та Німеччини) Відпочинок і дозвілля (види відпочинку; захоплення, вільний час, канiкули) Природа.  (погода; природні явища) Подорож (загальні відомості про Німеччину та Україну) Рідне місто/ село (місцезнаходжень-ня; основні історичні та культурні відомості) Свята і традиції (визначні державні та національні свята України та Німеччини) Шкільне життя (навчальні предмети,  розклад уроків; робочий день, урок іноземної мови.	– описувати людей, розповідати, характеризувати особистість, розповідати про професії своїх близьких, розповідати про друзів та їх уподобання – описувати, порівнювати предмети – надавати інформацію – аргументувати свій вибір – запитувати та надавати інформацію – розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації – надавати необхідні відповіді – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію	Члени родини. Професії. Предмети одягу. Продукти харчування. Страви. Види відпочинку та занять. Свята. Природні явища. Назви навчальних предметів. Види діяльності на уроці. Розклад уроків.		Іменник: Іменники в Dat. Дієслово: Imperativ. Модальні дієслова y Präsens. Минулий розмовний час — Perfekt.  Прикметник: Ступені порівняння. Займенник:  Особові займенники в Dat. i Akk. Присвійні займенники в усіх відмінках, крім Gen. Безособовий займенник es. Питальні займенники. Прийменник: Прийменники з іменниками в Akk. або Dat. Речення: Підрядні з’ясувальні речення.	Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.	—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається;  прилучатися до світової культури;  формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  розуміти та поважно ставитися до  особливостей стилю життя зарубіжних однолітків;    розвивати здатність представляти культуру рідної країни;  брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.	— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

                                                                                              На кінець 5-го класу учні:

Аудіювання

Говоріння

Читання

Письмо

Монологічне мовлення

Діалогічне мовлення

— розуміють чіткі вказівки, прохання тощо, щоб задовольнити конкретні потреби, якщо мовлення достатньо чітке й повільне; — розуміють основний зміст короткого повідомлення; — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі.

— зв’язно описують місце, явище, об’єкт, подію; — будують висловлювання з опорою на текст, ключові слова, серію малюнків тощо; — передають зміст почутого, побаченого, прочитаного; — роблять послідовний виклад минулих подій; — повідомляють про повсякденну діяльність учня (вдома, у школі, в позаурочний час); — розповідають про певні події в особистому житті — своєму, своєї сім’ї, друзів. Обсяг висловлювання — не менше 10 речень.

— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — відповідають на запитання щодо особистого життя (питання звучать чітко й у дещо сповільненому темпі); — роблять пропозиції, використовуючи репліки спонукального характеру; — реагують на  пропозиції, твердження тощо; — обмінюються інформацією; — під час спілкування демонструють володіння мовним та мовленнєвим матерiалом, набутим у попередні роки. Висловлення кожного — не менше 7 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.

— читають вголос і про себе (з повним розумінням) короткі тексти, побудовані на засвоєному мовному матеріалі; — знаходять  основну інформацію у  текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою); — розуміють  зміст  листів, листівок  особистого характеру. Обсяг — не менше 400 друкованих знаків.

— пишуть особистого листа  з опорою на зразок; — пишуть короткі записки чи повідомлення з метою задоволення побутових повсякденних потреб; — пишуть на слух до 10 речень.

6 клас Особистісна Публічна Освітня

Я, моя сім’я, мої друзі (зовнішність, риси характеру) Покупки (відвідування  магазинів) Харчування (традиції харчування) Спорт (види спорту) Подорож (види транспорту, підготовка до подорожі, проїзні документи)  Німеччина (Берлін) Україна (Київ) Шкільне життя (улюблений предмет)

– описувати та характеризувати членів сім’ї, друзів – розповідати та запитувати про види діяльності – надавати та запитувати інформацію про визначні місця столиці країни, мова якої вивчається – розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації – надавати необхідні відповіді – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію – висловлювати свої враження, почуття та емоції – аргументувати свій вибір, точку зору

Зовнішність людини. Назви рис характеру. Види магазинів. Основний асортимент товарів. Гроші. Назви страв. Види спорту. Види транспорту. Проїзні документи. Визначні місця столиць. Види діяльності на уроках. Улюблені предмети.

Іменник: Іменники в Gen. Дієслово: Минулий розповідний час (Präteritum). Прикметник: Відмінювання прикметників. Займенник: Вказівні займенники. Неозначені займенники jeder, alle, einige, viele. Питальні займенники welcher, was für ein. Прийменник: Прийменники з Akk.: durch, für, ohne, gegen, um. Речення: Підрядні речення часу.

Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.

—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається (до традицій, досягнень, видатних особистостей);  прилучатися до світової культури;  формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  розуміти та поважно ставитися до  особливостей стилю життя зарубіжних однолітків, людей іншої культури;    поводитися відповідно до норм, прийнятих у країні, мова якої вивчається;                розвивати здатність представляти культуру рідної країни;  брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

                                                                               На кінець 6-го класу учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють  інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі; — розуміють основний зміст короткого  повідомлення.	— логічно будують  висловлювання за змістом почутого, побаченого, прочитаного, використовуючи при цьому прості зв’язні речення; — описують події, явища, об’єкти, людей, тварин; — висловлюють своє ставлення до предметів, осіб тощо; — дають свою оцінку явищам, подіям тощо; — характеризують персонаж казки, мультфільму, оповідання тощо; — роблять коротку тематичну презентацію; — роблять зв’язні повідомлення про свою/чиюсь діяльність, використовуючи набутий мовний матеріал адекватно до тем спілкування. Обсяг висловлювання — не менше 12 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — беруть участь у діалозі, обмінюючись інформацією, висловлюючи свою думку, враження, ставлення щодо конкретних фактів, подій, явищ, пропозицій; — під час спілкування демонструють володіння мовним та мовленнєвим матеріалом, набутим протягом попередніх років. Висловлення кожного — не менше 8 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають  (з повним розумінням) короткі, прості тексти, побудовані на  знайомому мовному матеріалі; — знаходять основну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою); — розуміють  зміст  листів, листівок  особистого характеру. Обсяг — не менше 500 друкованих знаків.	— підтримують  писемне спілкування із реальним або уявним другом по листуванню; — пишуть  на слух до 12 речень; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти (в межах 12 речень).

7 клас Особистісна Публічна Освітня

Я, моя сім’я, друзі (обов’язки в сім’ї, сімейні традиції) Харчування  (приготування їжі, сервiровка столу) Охорона здоров’я (відвідування лікаря, симптоми захворювань) Кіно і театр (відвідування театру, кінотеатру, перегляд кінофільму, вистави) Спорт (види спорту, спортивні змагання, відомі спортсмени, клуби, секції) Німеччина (знайомство з визначними місцями Берліна) Україна (основні пам’ятки історії та культури Києва) Шкільне життя (позакласні заходи)

– характеризувати та розповідати про вчинки людей – розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надавати необхідні відповіді – розповідати про симптоми захворювання та візит до лікаря – реагувати на пропозиції та уточнювати відповіді – просити й надавати допомогу – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію – висловлювати свої враження, почуття та емоції – аргументувати свій вибір, точку зору – надавати оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам, діям – розповідати про свої захоплення – обмінюватись думками з приводу подій, ситуацій тощо

Домашні обов’язки. Родинні свята. Кухонні прилади. Посуд. Види обробки продуктів харчування. Медичні заклади. Симптоми захворювань. Лікарські засоби. Кіно, театр: афіші, квитки, зал. Види спортивних змагань. Спортивні клуби, секції. Характеристика визначних місць. Види позакласних заходів.

Іменник:  Віддієслівні іменники. Дієслово: Майбутній час (Futur I). Неозначена форма (Infinitiv Aktiv) з часткою zu і без неї. Займенник: Неозначені займенники nichts, etwas, jemand, einer, keiner, was. Прийменник: Прийменники з Dat.: aus, bei, nach, seit, von, mit, zu, ab. Речення: Підрядні речення причини.

Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.

—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається (до традицій, досягнень, видатних особистостей);  прилучатися до світової культури;  прилучатися до культури країни, мова якої вивчається (через читання художньої та публіцистичної літератури);                               формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  розуміти та поважно ставитися до  стилю життя зарубіжних однолітків, людей іншої культури;    поводитися відповідно до норм, прийнятих у країні, мова якої вивчається;                розвивати здатність представляти культуру рідної країни;  брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.    розвивати здатність адекватного спілкування з представниками країни, мова якої вивчається.

— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; —  використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; — знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію.

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

                                                                                          На кінець 7-го класу учні:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст короткого  повідомлення; — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі.	— логічно і послідовно, відповідно до навчальної ситуації роблять розгорнуте повідомлення в межах тематики, визначеної програмою; — передають  зміст прочитаного або почутого у формі розповіді, опису; — дають оцінку прочитаному або почутому; — роблять підготовлене повiдомлення, самостійно добираючи матеріал і використовуючи додаткові відомості. Обсяг висловлювання — не менше 14 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — беруть участь у діалозі, обмінюючись інформацією на основі прочитаного, почутого, побаченого, висловлюючи при цьому свою думку. Спілкування будується на мовному та мовленнєвому матеріалі, набутому в попередні роки вивчення мови, і відповідає цілям, завданням  у межах програмної тематики. Висловлення кожного — не менше 9 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі). Обсяг — не менше 600 друкованих знаків.	— письмово передають інформацію адекватно цiлям, завданням спілкування, правильно оформлюючи повiдомлення залежно від його форми; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти (в межах 14 речень).

8 клас Особистісна Публічна Освітня

Я і мої друзі (друзі по листуванню) Стиль життя (здоровий спосіб життя, розваги) Шкільна бібліотека  (вибір книг для читання, улюблений письменник, поет , книга, літературний герой) Засоби масової інформації (преса) Музика (музичні стилі, музиканти, композитори, виконавці, відвiдування концерту) Німеччина (географічне положення, клiмат, населення) Україна (географічне положення, клімат, населення) Шкільне життя (школи в Україні та за кордоном)

– висловлювати своє ставлення до поведінки та вчинків людей – висловлювати свої враження, почуття та емоції у зв’язку з почутим, побаченим (радість, подив, сумнів, стурбованість тощо) – реагувати на пропозиції та уточнювати відповіді – обмінюватись думками з приводу подій, ситуацій тощо – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію – аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку – надавати оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам, діям – розповідати про засоби масової інформації, музику, виконавців, музичні стилі – порівнювати систему освіти у країні, мова якої вивчається та в Україні – розповідати про свої ідеали, захоплення, спосіб життя та уподобання – оцінювати стан речей, події, факти

Повсякденна діяльність. Види дозвілля. Кореспонденція. Літературні жанри. Бібліотека. Періодичні видання. Музичні жанри/інструменти. Географічні поняття. Країни. Типи шкіл. Приміщення школи. Система оцінювання. Правила поведінки.

Іменник: Іменники іншомовного походження. Дієслово: Інфінiтивний зворот um ... zu + Infinitiv. Прикметник: Субстантивація прикметників. Займенник: Відносні займенники der, die, das, welche, welches. Прислівник: Займенникові прислівники.   Прийменник: Прийменники з  Genitiv: während,  wegen, trotz. Речення: Підрядні означальні (Attributsätze). Підрядні речення мети (Finalsätze) зі сполучником damit.

Удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих  у попередні роки навчання.

—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається (до традицій, досягнень, видатних особистостей);  прилучатися до світової культури;  формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  розуміти та поважно ставитися до  стилю життя зарубіжних однолітків, людей іншої культури;    ознайомитися з музичною культурою країни, мова якої вивчається;                             поводитися відповідно до норм, прийнятих у країні, мова якої вивчається;                розвивати здатність представляти культуру рідної країни;  брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.    розвивати здатність адекватного спілкування з представниками країни, мова якої вивчається. намагатися звільнятися від упереджень і стереотипів; прагнути мирного співіснування між людьми і націями.

— уважно стежити за презентованою інформацією; — усвідомлювати мету поставленого завдання; — ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; — активно застосовувати мову, що вивчається; — знаходити, розумiти і при необхідності передавати нову інформацію; — використовувати нові технології.