Нормативно-правова база
Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2018, № 5, ст.35
Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2018, № 5, ст.35
Булінг у дитячому середовищі
На сьогодні у світі залишається критичною проблема фізичного і морального насильства. Насильство в сім’ї, цькування в школі, агресія в соціальних мережах – теми, які люди воліють оминати під час розмови за філіжанкою кави. Утім, проблема від цього аж ніяк не зменшується. Сотні мільйонів дітей та молодих людей у кожному куточку планети страждають від його проявів з боку інших людей – сторонніх і навіть рідних. Невтішні наслідки насильства в суспільстві вже зараз дають про себе знати. Тому ми повинні не тільки говорити про цю проблему, а й разом шукати шляхи її вирішення.
На сьогоднішній день одним й найпоширеніших проявів насильства серед дитячої та молодіжної аудиторії є булінг. Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи дітей щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Визначення поняття «булінг»
Такий вид насильства дістав назву булінг. Булінг - тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.
Основною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Якщо мова йде про навчальний заклад, то в цьому випадку булінгнайчастіше відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. Часто дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
Статистичні дані
За даними різних досліджень, майже кожен четвертий учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань. Статистичні дані свідчать:
24% українських школярів вважають себе жертвами булінгу;
67% дітей стикалися з булінгом за останні 2-3 місяці;
40% жертв ні з ким не діляться проблемою, навіть з батьками;
44% жертв булінгу ігнорували проблему, оскільки боялися за себе;
26% батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
Жертви й ініціатори булінгу
Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.
Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.
Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою, наприклад, діти можуть мати фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).
Форми та види булінґу
Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширеніші форми булінгу:
словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
образливі жести або дії, наприклад, плювки;
залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви;
фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.
70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.
Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).
Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.
Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.
Наслідки шкільного насилля
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Як реагувати на цькування. Поради батькам
Дізнавшись, що ваша дитина є жертвою булінгу, ні в якому разі не залишайте ситуацію без уваги. В першу чергу необхідно заспокоїтись і лише після цього почати розмову з дитиною.
Дайте зрозуміти синові чи доньці, що ви завжди готові прийти їй на допомогу. Запевніть свою дитину, що дана ситуація склалася не з її вини. Обов’язково з’ясуйте всі обставини. Але в жодному разі не тисніть на дитину.
Запропонуйте їй подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці.Якщо дитина вирішить проблему самостійно, батькам слід звернутися до класного керівника, а в разі його неспроможності владнати ситуацію, до адміністрації школи.
І головне, пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків. І ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних.